Публікації

Статистика, що розвінчує ганебні міфи про депортацію кримськотатарського народу

Зображення
“ Через кілька днів шляху з нашого вагона винесли померлих: стареньку і маленького хлопчика. Поїзд зупинявся на маленьких полустанках, щоб залишити померлих. ... Ховати не давали… ” Операція з депортації кримськотатарського народу почалася рано вранці 18 травня 1944 року і закінчилася о 16:00 20 травня. Для її проведення було задіяно війська НКВС кількістю понад 32 тисячі осіб. Депортованим відводили від декількох хвилин до півгодини на збори, після чого їх на вантажівках транспортували до залізничних станцій. Звідти ешелони з ними відправляли до місць заслання. За спогадами очевидців, тих, хто чинив опір або не міг іти, часто розстрілювали на місці. У дорозі засланців годували рідко і часто солоною їжею, після якої хотілося пити. У деяких ешелонах засланці отримали їжу вперше і востаннє на другому тижні шляху. Померлих ховали нашвидкуруч поруч із залізничним полотном або не ховали взагалі. Депортації звинуваченого у співпраці з ворогом кримськотатарського населення - один

Чому ми не святкуємо 9 травня і яку правду замовчує вислів “ніхто не забутий, ніщо не забуте”

Зображення
Напередодні 8-9 травня пропоную трохи поринути в історію та розставити акценти.  Великий відсоток громадян України не заглиблюється в деякі питання настільки, щоб чітко розуміти чому, наприклад, відбулись зміни в атрибутиці нашої держави та чому ми не святкуємо 9 травня, як робили це ще кілька років тому. Сьогодні така “некомпетентність” відкидає нас на щабель нижче в соціальній піраміді та є інструментом впливу на свідомість. Незнання історичної правди свого народу – одне з найвразливіших місць українців. І, як свідчить реальність, її надто вдало використовує ворог. Втирання нам перекрученої історії, радянських міфів про війну в Україні є надзвичайно важливим для Росії.  Адже це є головним, в більшості випадків, навіть єдиним елементом радянської ідентичності частини наших громадян. Серед прийомів, використовуваних Росією, найчастіше зустрічаються такі, як оминання (замовчування та уникання згадок неприємних фактів історії), фальшування (підробка доказів) та звинувачення ворогів